Булінг у суспільстві набуває все нових форм, зокрема кібербулінг, який характеризується систематичним цькуванням за допомогою інтернету та електронних засобів зв’язку. В Україні це питання не отримало належного правового врегулювання, хоча зловмисників можуть притягнути до цивільної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Однією з форм кібербулінгу є наклеп і публічне поширення особистої інформації, що робить боротьбу з такими випадками в мережі особливо складною.
Українське законодавство ввело поняття булінгу у правову сферу з прийняттям у грудні 2018 року закону про протидію цькуванню. Булінг передбачає дії, що завдають шкоди фізичному та психологічному здоров’ю неповнолітніх, особливо в освітньому середовищі. Однак, якщо кібербулінг відбувається між дорослими, закони мають певні прогалини. Для захисту від кібербулінгу в таких випадках можна вимагати спростування неправдивої інформації або компенсацію, але лише за умови ідентифікації конкретної особи, яка здійснює цькування.
Жертва кібербулінгу повинна фіксувати дії кривдника (зберігати скріншоти та фото), хоча суди не завжди вважають це достатніми доказами. Потерпілі можуть звернутися до адміністраторів платформ для видалення образливого контенту, що є одним із дієвих заходів захисту. Також існує можливість подання скарги до поліції для розгляду справи у досудовому порядку.
Попри це, судова практика в Україні щодо кібербулінгу є нечисленною та малоефективною. Наприклад, у березні 2023 року Київський районний суд Одеси визнав кілька статей про адвоката Ігоря Курілка такими, що порушують його права. У матеріалах містилися негативні твердження, які не було підтверджено доказами. Суд визнав інформацію недостовірною, але статті продовжують бути доступними в інтернеті. Схожа ситуація сталася і з адвокатом Олександром Кіфаком, якого звинуватили в зв’язках із клієнтом, однак жодних підтверджень цих обвинувачень не знайшли.
Європейський суд з прав людини визнає право громадян вимагати видалення своїх персональних даних із пошукових систем, що надає жертвам кібербулінгу право на "забуття". Однак це право діє лише у країнах ЄС, а в Україні не завжди можливе його застосування. Національне законодавство поки не розробило ефективний механізм протидії кібербулінгу серед дорослих. ЄСПЛ надає норми для захисту, які поки не впроваджуються повною мірою в Україні, що сприяє поширенню кібербулінгу.
Отже, законодавство потребує подальшого вдосконалення для захисту прав громадян від кіберцькування, а також необхідно знайти баланс між правом на свободу слова та правом на захист репутації.